З досвіду роботи

Як навчити дітей співпрацювати з учителем

Психологічний  тренінг для вчителів початкових класів

Виховувати людину – означає виховати у неї перспективні шляхи, по яким розташовується її завтрашня радість.

                                  А. С. Макаренко

Мета: формування навичок конструктивних стосунків між учителем і учнями, спрямованих на ефективну співпрацю під час навчально-виховного процесу.

Завдання:

·        навчити педагогів володіти психологічними техніками і вправами зняття емоційної, фізичної напруги учнів; допомагати учням справлятися зі шкільним стресом;

·        мотивувати учителів до створення позитивного мікроклімату в учнівському колективі;

·        під час роботи у тренінговій групі отримати досвід позитивної взаємодії та ділення досвідом з колегами.

Основні поняття: візуал, аудіал, кінестетик, дискрет.

                                                                 

І. Теоретичний блок.

Тренінг «Як навчити дітей співпрацювати з учителем» адресований освітянам, які дбають про психічне здоров’я учнів, розуміють, наскільки важливим є уміння будувати конструктивні стосунки з кожним учнем, позитивно ставитися до себе та до усіх учасників навчально-виховного процесу.

Сьогодні зусилля педагогів і психологів спрямовані на створення  школи, яка б забезпечила сприятливі умови для процесів, що формують унікальну особистість дитини. Завдання психологів – сприяти тому, щоб школа стала для кожної дитини, для кожного учителя досвідом цінним і позитивним. Психологи пропонують психогімнастичні ігри та вправи, які допоможуть учням зняти фізичну напругу – розслабити м’язи тіла, дати відпочинок очам, і найголовніше – внутрішньо розслабитися та отримати заряд позитивної енергії. Це дасть змогу продовжити продуктивно працювати на уроці та легше засвоювати нові знання. А також створити у класі дружню атмосферу взаємодопомоги, довіри, доброзичливого відкритого спілкування учнів між собою та з учителем.

Важливим аспектом впровадження на уроці ігрових вправ є організація часу. Звичайно, це не просто, враховуючи перевантажену програму і 40-хвилинний ритм шкільних уроків. Але це потрібно дітям, адже для більшості з них клас – місце, де можна спокійно почуватися, говорити про своє шкільне життя. Особливо цінним є такий досвід для дітей, які мають проблеми з поведінкою або труднощі у спілкуванні. Адже завдяки спільним іграм вони відчувають, що учитель і однокласники цікавляться їхнім життям, намагаються їх зрозуміти. Звичайно, для цього потрібен час. Систематично впроваджуючи на уроках ігрові моменти, учитель отримує справжню винагороду – його клас стає дружним колективом, у створенні якого  приймають участь усі, неначе диригент і музиканти одного оркестру.

Особливості психіки дитини відіграють велику роль у налагодженні контактів з оточенням, в успішності навчання, отриманні нових навичок і умінь. Знання про світ дитина отримує через відчуття і сприймання. Сприйняття предметів і явищ займає одне з центральних місць у психологічній діяльності людини. Залежно від того, який аналізатор відіграє у сприйнятті домінуючу роль, розрізняють наступні види сприйняття: зорове, слухове, дотикове, кінестетичне, нюхове, смакове.

Візуал, аудіал, кінестетик, дискрет – ці терміни позначають особливості сприймання і переробки інформації.

Візуал – сприймає більшу частину інформації за допомогою зору.

Аудіал – одержує основну інформацію через слух.

Кінестетик – сприймає інформацію через інші чуття (нюх, дотик, смак тощо) і за допомогою рухів.

Дискрет – людина, в якої сприйняття інформації відбувається через логічне осмислення, за допомогою цифр, знаків, логічних доказів. Ця категорія людей трапляється найрідше, серед дорослих, а не дітей.

Щоб розпізнати провідний канал сприйняття і переробки інформації, спостерігайте за своїми учнями:

Учень – візуал, сприймаючи інформацію, більше покладається на зорові відчуття. Він швидко запам'ятовує колір, форму, розмір. Візуали люблять ліпити, малювати, вирізати. У спілкуванні з однолітками візуал спочатку спостерігає, а вже потім іде на контакт. У вихованні візуала необхідно приділяти увагу розвитку мовлення (він неговіркий), комунікабельності, фізичної координації.

Мовлення. Візуали у своєму мовленні вживають іменники, дієслова, прикметники, пов'язані із зором (дивитися, спостерігати, картина, на перший погляд, барвистий, яскравий, як бачите тощо).

Особливості запам'ятовування. Візуал пам'ятає те, що бачив, запам'ятовує картинами – має добре розвинене образне мислення.

Учень – аудіал пізнає навколишній світ через звуки, тому раніше за інших починає говорити, має великий словниковий запас. Такі учні люблять слухати музику, аудіо-записи, вести розмови – обговорювати, переконувати, вмовляти. Аудіали дуже товариські. Вони можуть трохи відставати від однолітків у розвитку навичок, пов'язаних із зоровим (пошук відмінностей на картинках) і моторним (спритність, уміння швидко і довго бігати) сприйняттям. Тому варто звертати на це увагу.

Мовлення. Для аудіала характерні слова, пов'язані зі слуховим сприйняттям (голос, послухайте, обговорювати, мовчазний, тиша, беззвучний).

Особливості запам'ятовування. Аудіал запам'ятовує те, що обговорював, слухаючи.

Учень – кінестетик пізнає світ за допомогою дотиків, рухів. У нього добре розвинена моторика, він багато рухається. Такий учень любить активні ігри, пов'язані зі стрибками, бігом, боротьбою, йому важко всидіти на одному місці. Кінестетик любить усе обмацувати, всього торкатися. Особливо важливі для нього тактильні відчуття.

Мовлення. Словник кінестетика в основному включає слова, що описують почуття, відчуття (схопити, м'який, теплий, дотик, добрий нюх, ароматний, гнучкий).

Особливості уваги. Кінестетику важко концентрувати увагу, його легко відволікти чим завгодно. Аудіал легко відволікається на звуки, а от візуалу шум практично не заважає.

Особливості запам'ятовування. Кінестетик пам'ятає загальне враження; запам'ятовує, рухаючись, обмацуючи, нюхаючи.

Кожна людина використовує різні канали сприйняття, тобто ми не можемо бути, наприклад, тільки візуалами. Особливості сприйняття залежать і від віку: для маленьких дітей властиве прагнення до всього доторкнутися, спробувати на смак, школярі ж частіше залучають слух і зір. Педагоги, які розуміють і враховують особливості учнів сприймати та перероблювати інформацію, використовують їх індивідуальні якості для засвоєння навчального матеріалу – досягають значних успіхів у навчанні і вихованні.

ІІ. Практичний блок.

1. Знайомство. Вправа «Ім'я – квітка»

Мета: познайомити всіх учасників, створити умови для продуктивної роботи. Тренер пропонує назвати своє ім'я і квітку, з якою учасник себе асоціює, наприклад: «Мене звати Іра – біла лілія».

2. Вправа «Долоньки»

Мета: визначити очікування вчителя від процесу навчання учнів.

Учасники на аркуші паперу обводять свою долоню. У центрі долоні пишуть «Я – учитель», на пальчиках – відповіді на запитання: «Що я, як учитель, хочу дати своїм учням?». Потім учасники об’єднуються у дві команди. Кожна команда, у результаті колективного обговорення, визначає спільні відповіді, записує їх на спільну «долоньку» і презентує свої долоньки  тренінговій групі.

3. Вправа «Спогади про школу»

Мета: нагадати важливу роль першого вчителя у формуванні особистості дитини.

Тренер пропонує учасникам пригадати своє навчання в першому класі:

- В якій школі навчалися?

- Як звали першого вчителя?

- Хто був сусідом по парті?

- Як ставився до вас учитель?

- Які емоції у вас виникли, коли ви згадували своє навчання в першому класі?

- Хто був для вас найважливішою людиною в той період?

Учасникам дається певний час на спогади. Музичний супровід: тиха легка музика.

4. Психогімнастичні  ігри і вправи, рекомендовані педагогам для проведення з учнями у класі:

Етюд «Веселка»

Діти сідають у зручну позу, заплющують очі і протягом 1-2 хвилин уявляють собі веселку, чудову гру її кольорів. І себе – у спокійному, приємному стані, розслабленими, на відпочинку. Після закінчення вправи обговоріть, які почуття виникали під час її виконання, хто «бачив» ще щось незвичайне.

Вправа закінчується тим, що діти встають, прогинаються і рухами рук над головою зображають дугу веселки (водночас розминаючи м'язи).

Вправа «Усмішка по колу»

Усі беруться за руки і «передають» усмішку по колу: кожна дитина повертається до свого сусіда праворуч і, побажавши йому щось приємне, усміхається, а той передає усмішку далі. Педагог цікавиться враженнями учнів, дякує за чудові усмішки.

Гра «Паровозик»

Діти стають одне за одним і кладуть руки на пояс тому, хто стоїть попереду. Це – паровозик. Два учні стають у протилежних кутках кімнати і зображають семафори. Завдання «вагончиків» полягає в тому, щоб «їхати» лише в тому напрямку, який показує «семафор». Тільки-но «семафор» змінює напрямок руху, діти мають повернутися на місці й переставити руки на пояс тому, хто стоїть попереду, і рухатися у протилежному напрямку.

Гра сприяє розвитку уваги, навичок спільної діяльності, вчить чітко дотримуватись правил.

Гра «Сонячний зайчик»

Мета: зняти напруження м'язів обличчя.

Учитель: давайте пограємо у «сонячного зайчика». Уявіть, як сонячний зайчик зазирнув вам у вічі. Заплющте їх. Він побіг далі по обличчю, ніжно погладьте його долонями на лобі, на носику, на ротику, на щічках, на підборідді, погладьте акуратно голову, шию, руки, ноги. Він забрався на живіт – погладьте животика. Сонячний зайчик – не пустун, він любить і пестить тебе, потоваришуй із ним.

Дуже добре! Ми подружилися із сонячним зайчиком, зробимо глибокий вдих-видих та усміхнемося одне одному.

Кричалка «Я дуже хороший!»

Мета: зняти емоційне напруження.

Учитель: а тепер повторюйте за мною... Я дуже хороший! (ведучий вимовляє фразу спочатку пошепки, відокремлюючи слова, потім голосніше, ще голосніше, аж доки не переходить на крик. Діти повторюють за ним).

У вас гарно виходить! Тепер зробимо глибо­кий вдих-видих та усміхнемося одне одному.

Етюд «Малюнок у повітрі»

Мета: рефлексія почуттів.

Учитель: зараз я попрошу вас уявити себе художниками. Але це не звичайний малюнок. Нам не потрібні фарби і альбом. Будемо малювати …у повітрі! Уявіть собі, що у вас в руках пензлик. Всі уявили? Добре. А тепер я попрошу намалювати квітку, дерево, метелика, котика тощо.

Якщо діти навчилися виконувати вправу, спробуйте складніші завдання: намалювати картину «Радість», «Свято», «Моя мама» тощо.

Гра «Добра тварина»

Мета: розвиток почуття єдності.

Учитель: діти, станьте в коло. Давайте пограємо у гру «Добра тварина».

Візьмемося за руки та уявімо, що ми – одна тварина. Давайте прислухаємося до її дихання. Усі разом зробимо вдих-видих, вдих-видих і ще раз вдих-видих. Дуже добре. Послухаємо, як б'ється наше спільне серце. Тук – робимо крок уперед. Тук – крок назад. І ще раз...

Пам’ятайте, що ми всі – одна дружна шкільна родина.

Гра «Дзеркало»

Мета: навчати умінню розуміти внутрішній стан іншої людини.

Учитель: Прошу вас стати одне навпроти одного і домовитися, хто буде «дзеркалом», а хто – стоятиме перед ним. «Дзеркало» має повторювати все те, що відбуватиметься з дитиною, яка стоїть навпроти. А вона передаватиме емоцію («гнів», «радість», «сум», «втома», «образа», «страх», «задоволення», «захоплення» тощо) за допомо­гою міміки. Зрозуміло? Що ж, тільки-но я плесну в долоні, можна розпочинати. Якщо я плес­ну в долоні двічі, ви маєте помінятися ролями. Починаймо!

Вправа «Дзеркала»

Мета: дати змогу пасивним дітям виявити активність.

Оберіть ведучого, інші – дзеркала. Ведучий дивиться в дзеркала, а ті відбивають усі його рухи. Учитель стежить за правильністю виконання.

Гра «Лісоруб»

Мета: зняття психоемоційного напруження.

Учитель: давайте встанемо. Уявіть собі, що ви лісоруби, які чистять ліс. На рахунок «раз» підніміть руки вгору (долоні в замку), зробіть глибокий вдих. На рахунок «два» опустіть руки – видих. Ще раз, але видих супроводжуємо голосом. І ще раз, коли робите видих, голосніше.

Вправа «День народження»

Мета: висловити образи, зняти емоційну напругу, об'єднати учнів.

Оберіть «іменинника». Усі діти дарують йому подарунки жестами, мімікою. Іменинник має згадати, чи кривдив він когось, і виправити це (знову за допомогою міміки і жестів).

Вправа «Кораблик»

Мета: підвищити самооцінку, розвинути упевненість в собі.

Учитель: підніміться, будь ласка, із-за парт. Уявіть собі, що ми на кораблі. При словах «Тиха, спокійна погода, світить сонечко» ви повинні зобразити гарну погоду.

При слові «Шторм!» діти починають створювати шум, кораблик гойдається все сильніше. Один із «моряків» на кораблі має перекричати шторм: «Я не боюся шторму, я найсильніший матрос!».

Вправа «Сніговик»

Учитель: зліпили діти взимку сніговика. Весь день гралися біля нього. А вночі вдарив сильний мороз, почав наш сніговик замерзати... (пропоную дітям напружити спочатку голову, потім шию, плечі, пальці ніг...). А мороз іще дужчає (напруження у м 'язах – теж). Але вранці зійшло сонечко і засвітило своїм промінням на нашого сніговика: спочатку промені зігріли голову, потім шию, руки, тулуб, ноги… (зменшується напружен­ня у відповідних м'язах).

Піднялося сонечко високо, почав наш сніговичок танути. Спочатку стала м'якою голова, потім шия, руки, тулуб, ноги… (розслабляються відповідні м'язи). А сонечко припікає сильніше, на небі жодної хмаринки, сніговик почав танути, розвалюватися... доки не перетворився у калюжку прозорої води (у кінці вправи діти присідають навпочіпки).

Гра «Мокра собака»

Мета: навчити позбавлятися  негативних емоцій.

Учитель: я хочу показати вам, як можна легко і просто позбавитися неприємних відчуттів. Ви бачили мокру собаку? Що вона робить? Правильно, вона обтрушує з себе воду – від носа до кінчика хвоста!

Почніть обтрушувати долоні, лікті, плечі. При цьому уявляйте, як усе неприємне – погані відчуття, нехороші думки – злітає з вас, як вода з мокрої собаки. Потім обтрусіть свої ноги від кісточок до стегон. Потрусіть головою. Уявіть, що весь неприємний вантаж із вас спадає і ви бадьорішаєте.

Як почуваєтеся?

Вправа «Чотири стихії»

Мета: розвивати увагу, пов'язану з координацією слухового апарата і рухового аналізатора.

Учитель: Домовимося з вами: якщо я скажу слово «земля», усі повинні опустити руки вниз, якщо слово «вода» – витягнути руки вперед, слово «повітря» – підняти руки вгору, слово «вогонь» – зробити оберти руками в ліктьових суглобах. Хто помиляється – програв.

Ускладнюючи завдання гри, ведучий може говорити одне слово, але показувати інші рухи, заплутуючи гравців. Тому учні. щоб не помилитися, уважно слухають завдання.

Вправа – розминка «Іграшка по колу»

Учні стають у коло, тримаючи руки за спиною. У педагога в руках іграшка, яку потрібно передати по колу з рук у руки якомога швидше, щоб вона не впала. Якщо іграшка упала – гра починається з початку.

5. Вправи, які допоможуть зняти втому очей

Якщо втомилися очі, значить, втомився й весь організм. Необхідно дати змогу очам відпочити. Отже, виконайте наступні вправи:

а) подивіться поперемінно вгору-вниз (15 с), вліво-вправо (15 с).

б) намалюйте очима своє ім'я, прізвище.

в) фіксуйте поперемінно погляд на віддаленому предметі (20 с), потім на аркуші паперу перед собою (20 с).

г) намалюйте квадрат, трикутник (спочатку за стрілкою годинника, а потім – проти годинникової стрілки).

6. Вправа на завершення «Аплодисменти по колу»

Ми плідно попрацювали сьогодні і на завершення пропоную вам гру, у процесі якої аплодисменти спочатку звучать зовсім тихенько, а потім усе сильніше і сильніше.

Ведучий починає аплодувати, дивлячись і поступово наближаючись до одного з учасників. Потім цей учасник вибирає з групи наступного, якому вони аплодують разом. Третій вибирає четвертого, а останньому учаснику аплодує вже уся група.

ІІІ. Рефлексія заняття:

Конфуцій говорив: «Коли ти дуже поспішаєш, біжиш – зупинись і поглянь, як розпускається квітка сакури». Щасливі ті люди, які бережуть свій час для найкращого. Сподіваємося, тренінг допоможе вам професійно і творчо будувати стосунки з учнями. Пам’ятайте, що ви, а також ваші учні, мають душі тендітні і ніжні, як квіти. І поспішаючи у повсякденних турботах, ви обов’язково зупиняйтеся, щоб поглянути, які вони красиві.

Колективне обговорення тренінгового заняття:

-         Що найбільше зацікавило вас на тренінговому занятті?

-         Чи будете ви використовувати інтерактивні ігри у своїй роботі?

-         Дякую всім учасникам тренінгу за досвід цікавої співпраці!