Дитяча творчість

                                      
                                   Чари ночі

     У вікно пробивається темрява. Мерехтіння зірок стає
чимраз яскравішим. А надворі шугають темні тіні.
     У нічному небі таємниче виблискує місяць. Його то-
ненький серпик немов погойдується на вітрі. Німа тиша
панує у навколишньому просторі. Жодне світелко не
блимає в шибках. Усіх спокусив сон, адже він буває та-
ким солодким і барвистим, що хочеться глибоко в нього
зануритись. А буває, жахливою примарою, яка хоче ко-
гось розбудити. Коли хмари розступаються перед нічним
світилом, світ оповивають чари ночі. Неначе легкий ту-
ман пройшовся тихим кроком. У повітрі витають чарівні
пахощі невідомого аромату. Але раз у раз можна почути
потойбічний шепіт, який лякає навіть тварин. Витки бла-
китних широких і ледь помітних стрічок закрутилися у
різних віражах й спіралях. Мов ті змії, вони махають хвос-
тами, наче під музику дзвінкого шелесту дерев. Десь там
у далині щось ворухнулося. Це сова засвітила свої великі,
мов тарелі очі. Жовтим блиском вона кинула погляд на ліс
і помчала, затріпотівши крилами.
      Нараз усе почало бліднути і зникати в сріблястій імлі –
надходив приємний серпанок.



                                                                   Анна Діжак



                            Неси у світ добро!

     Радість у людей викликають добрі вчинки і діла. Так
само щирість й довіра приносять веселощі.
     Кожен може зробити хорошу справу на благо усім.
Сходити бабусі за хлібом у магазин, нагодувати бездомне
кошеня, повісити годівничку для птахів. Все це звуть доб-
рими вчинками. Їх повинні робити не тільки діти, а й –
дорослі. Навіть найменший комплімент ощасливить будь-
яку людину. Головне, що коли ти робиш щось добре, воно
приносить задоволення і користь насамперед тобі. А ще,
добро змінює людину. Змінює її поведінку, думки. Вона
стає відповідальною і ввічливою. Вона стає дорослою.
      Людина починається з добра,
      З усього щирого, що тільки є на світі.
      І з дружньої усмішки,
      І з тепла, що лине  з сонця у квітучім літі.
      Людина починається з добра,
      З корисних вчинків,
      З неба голубого.
      І з кришталевих трелів солов’я,
      І з пісні, що з дитинства мого.
      Усюди в нас є доброта,
      Це все тобі підкаже рідне слово.
      У кожної людини є душа,
      Добро творити треба знову й знову.
   Тож, якщо нудишся перед телевізором – усміхнись,
зроби щось добре і все для тебе стане милішим. 
Неси у світ добро!


                                                                         

                                                 Анна Діжак

                                             
                                       Вечір

    Ось вже день добігає кінця – вечоріє.
    Тихо усюди, і немов не було того звичного гомону, який
так жваво лився через увесь денний час. Замовк пташиний
спів. Замовк прудкий вітерець. Ніде ні шелесту. Сонце сі-
дає – небо змінюється. Та воно горить! Яскраво-червона сму-
га розітнула його. За нею потяглася й малинова. І розкинули-
ся кольорові стрічки по небу. Цікаво, а де цвіркуни й комарі
поділися? Невже теж барвами милуються? Та он у траві ко-
титься якийсь дивний ліхтарик. Це світлячок. Там ще один і
ще один, і ще! Ціла купа! За хвилину галявина налилася м’я-
ким білим світлом. Але невдовзі хмарка комашок почала
нестися все далі й далі. Аж поки зовсім не зникла. Останній
промінчик сонця провела ще одна помаранчева смуга і на
небо виплив місяць. Такий круглий ясний, що аж очі сліпить.
Легким мерехтінням пролетіла стрілою чи то зграйка пташок,
чи то листків. Онде на півночі запалилася перша зірка. Спо-
чатку її було видно дуже погано,  але потім – сяйво пошири-
лося.
      За нею з’явилися інші зірки. Іскрами вони  всипали усе небо. 
Тільки ліс мирно спав у темряві.



                                                                          Анна Діжак




          Мова                                                         Поміч

Мелодійна й колискова                            Коли падав сніг холодний,
Українська, рідна мова.                            У завірюху й хуртовину
Джерелом проллється в серце,                Я з віконця подивилась       
Не збере назад відерце!                            І угледіла пташину.
Лине, лине пісня чиста                             Та сидить собі на гілці,
І сріблиться мов намисто.                        Настовбурчилася бідна,
Ще й барвінком в’ється й в’ється,          Якже стало її шкода.
І у полі колоситься.                                  А як впаде в хуртовину?
Мова йде і лісом, гаєм,                             Що робитиме пташина?
Поміж озером  й Дунаєм.                         Пташку я взяла додому,
У дощі, у такті, в ритмі,                            І поїсти дала їй.
Ноти відбиває спритно.                            Обігріла й напоїла
Мова йде аж до небес                               Після хуги – відпустила.
В світ наповненим чудес.                         Став уроком мій учинок
                                                                     Всім потрібна допомога.
               Зима                                            І малесенькій пташині,
                                                                     І крихітній  комашині.
Прийшла зима                                            Й збудувала годівничку
Й укрила білим покривалом                     Для усіх пташок нещасних.
Багато стежок і хаток.                               Всі радіють, всі щасливі.
А потім – одягла дерева                            В помочі – велика сила.
У свій пухнастий кожушок.
Ось іній вже сріблиться, сяє,
З промінням піде у танок.
І вітер просвистить до ранку,
Розбудить білесенький сніжок.
Він упаде на землю тихо
І стане веселішим день.
Ніхто не буде мати лиха,
Лише радітиме,
  -  Гей-гей!
Голосять діти на санчатах,
І смутку в кожного нема,
Бо ж до нас прийшла привітна
І усміхнена зима.
                                                                                Анна Діжак




                                               У   бібліотеці
          «Книга – це   джерело  знань». Кожен  знає,  що  книга відіграє важливу роль у житті  людини. 
Я також  дуже  люблю  читати .  Переважно я  беру  книги  у  шкільній  бібліотеці. Бібліотека  –  це  коробка  цукерок, яка  приносить  насолоду. Багато  дітей   полюбляє  ходити  між  стелажами,  вибираючи  книгу. У нашій бібліотеці стоять парти,  за  які можна сісти і почитати. Я припускаю, що у ній налічується понад п’ять тисяч книг. У бібліотеці є багато цікавої літератури, від  якої не можна  відірватися. На  полицях окремо розкладені енциклопедії, словники, довідники, художня література, казки,  тощо.  Оскільки  там є багато книг відомих письменників, поетів, тому на стінах висять їхні портрети, а під ними  –  біографія  цієї особи. Інколи, читаючи біографії цих людей, мені стає цікаво і я хочу дізнатися про них  ще більше.
 Мені дуже подобається шкільна бібліотека. Безперечно, у мене є  нестерпне бажання повернутися туди знову і взяти у руки цікаву книгу.

                                                                             Ірина Груша                                                      
                                            

                                                         Моя матуся
Мама, матінка, матуся  – це  скриня  тепла і любові. Я її дуже люблю.
Моя матуся – це зірка, яка весь час сяє  яскраво. Я люблю проводити вільний час із своєю мамою. Ми з нею граємо у веселі ігри . У нас є свої теплі моменти. Вона завжди любить посміятися зі мною. Поцілунок моєї мами наповнений  ласкою, любов’ю і теплом. Я не уявляю своє  життя  без неї. Завдяки їй я досягаю успіхів у навчанні. Вона завжди рада мені допомогти. Безперечно, моя мама інколи свариться на мене. Спочатку я ображаюся. Попри це, я усвідомлюю, що  вона завжди права. Матуся завжди дасть пораду, до якої слід прислухатися. Більшість дітей роблять усе наперекір. Я не маю нічого проти, але я вважаю, що слово батьків – це закон. Я впевнена,  що  поради батьків все ж таки кращі. Є така приказка « Краще послухай батьків, а ніж самого себе». Я цілком згідна з нею.
Я впевнена, що «Мама – це океан добра,  миру, любові, злагоди і безмежного щастя!»   
                                                                                      
                                                                                      Ірина Груша
  

                                      Чарівний  подих  зими
Зима – це чудова пора року. Попри холод – це час зимових ігор. Вона має свої теплі моменти.
 На Різдво зима збирає родину за щедрим  столом. Тільки взимку на дворі гостей зустрічає Снігова баба. Біля неї стоять подарунки, притрушені снігом. Земля вкрила землю білим покривалом. Із даху звисають бурульки, які виблискують між собою. Дерева вкриті білим пухким снігом.  Річки і озера скресли сріблястим льодом. Земля виблискує інеєм. Кущів зовсім не видно, вони сховалися під сніговими шапками. Діти грають в сніжки, катаються  на санчатах. Їм на долоні падають сніжинки.

 Зима – це чудо, яке створила природа.

                                                                               Ірина Груша



                                                                     





                                                                    

Немає коментарів:

Дописати коментар